Paralele historyczne. Історичні паралелі. - Walka o państwowość – walka o prawo/Боротьба за дeржавність — боротьба за право

Aleksander Kowalewski. Walka o państwowość – walka o prawo. Gazeta “Ukraina”

– 22 sierpnia 1920 r. – str. 1

 Walka o niepodległość zna sukcesy i porażki, ale sama idea państwowości nie zna porażki. Przeciwnie, w walce rosła, umacniała się, rozkwitała, rozpalała duszę całego narodu. Przyciągnęła uwagę całego świata. Stworzyła prawdziwą siłę nadziei.

„… I nasza praca została wykonana, rozszerzona, rozwinięta. Walka o państwowość – w tragicznych, niesłychanych okolicznościach – trwała dalej. Bezlitośnie i wytrwale. Niezależnie od wszystkiego. Robiliśmy swoje, trzymaliśmy się przez trzy lata. Przybyli do nas, opuścili nas i ośrodek, wokół którego skupiła się uwaga całego narodu naszego ludu – został sam – walczył, wygrywał, ginął, ale mocno trzymał w rękach żółto-niebieską flagę. … Przemoc nie może zrodzić pokoju. I zhańbione, porzucone prawo zawsze będzie wołać o zemstę. Marzenia rozpadły się. Ci, którzy myśleli, że wolność nadejdzie z Zachodu, ci, którzy wierzyli, że przesłanie pokoju nadejdzie stamtąd – mają powody do rozpaczy, do zmartwień. Ani Lloyd George, ani Millerand, ani Wilson – nikt nie da nam pokoju. Nikt nie odnowi naszego naruszonego prawa. Trzeba je zdobyć. Bo na zawsze pozostała tylko jedna mądrość: tylko ten zasługuje na wolność i życie, kto zdobędzie je w walce”.

Александер Ковалевський. Боротьба за дeржавність — боротьба за право. Газета “Україна”.

– 22 серпня 1920. – арк. 1

Боротьба за незалежність знає успіхи і поразки, але не знає поразки сама ідея державності. Навпаки, у боротьбі вона зросла, зміцнилася, розквітнула, запалила душу цілого народу. Пригорнула увагу всього світу. Створила реальну силу для надії.

“… А наше діло робилося, ширилося, розвивалося. Боротьба за державність — в обставинах трагічних, нечуваних — продовжувалася. Невпинно і неухитно. Незалежно не від кого. Ми самі робили своє діло, ми самі трималися протягом трьох років. До нас приходили, від нас уходили, а центр, навколо якого скупчувалася увага цілого народу нашого, – він лишався сам — боровся, перемагав, конав, але міцно тримав в руках жовто-блакитний  стяг. …Насильство не може родити спокою. Й оганьблене, занехаєне право завжди кричатиме о помсту. Мрії розвіяні. Ті, хто гадав, що свобода прийде з Заходу, ті хто вірив, що звідти прилетить вістка миру – вони мають причини для зневіряння, для незапокоювання. Ні Льойд Джордж, ні Мільран, ні Вільсон — ніхто нам миру не дасть. Ніхто нам не поновить нашого порушеного права. Його необхідно здобути. Бо назавжди лишається лише одна мудрість: лише той заслуговує свободи і життя, хто здобуває їх в боротьбі.”